Цей захід, що відбудеться у суботу, 11 лютого 2023 року, спочатку був запланований як святкування після пандемії. Ми бачили його як серію зимових велопарадів по всьому світу.
Через два тижні після призначення дати 12 місяців тому у світі спалахнули події, які відтоді підривають нашу здатність і бажання святкувати.
Однак захід може відбутися і відбудеться, поряд із вами. Ми рекомендуємо зібрати друзів і покататися, як завжди. Це добре для вас. Добре для нас усіх. Ми будемо крутити педалі разом із вами.
Але цього року замість того, щоб просити вас дати обіцянку їхати велосипедом на роботу, як зазвичай, ми закликаємо кожного підтримати кампанію, створену 6 українськими громадськими велосипедними організаціями, та/або поширити інформацію про неї, щоб зібрати велосипеди для людей, які їх дуже потребують:
Чому нам не хочеться святкувати та чому ми закликаємо підтримати #BikesForUkraine: повідомлення учасникам від людей, які створили цей вебсайт
Зимовий день «Велосипедом на роботу» – це захід, на 100% організований волонтерами. Від одного року до іншого ця подія може трохи змінюватися, але щороку ми запрошуємо весь світ взяти на себе зобов’язання проїхатися велосипедом із «нами». «З нами» – значить з вами, де би ви не перебували.
Святкування Дня зимового велосипеда на роботу в Києві у 2020 році – фото U-Cycle переглянути джерело
У нашому порядку денному – лише велосипеди. Так було завжди. Ми цінуємо міжнародну співпрацю, гумор, взаємообмін та веселощі. Мета нашого заходу (який завжди організовується в останній момент) полягає в тому, щоб поширити чисту радість від їзди на велосипеді для повсякденних цілей у холод, сніг, дощ або під теплим зимовим сонцем. Він переважно для тих, хто не усвідомлює, наскільки це може бути добре.
Грудень 2022 – Dimitar Dilkoff / AFP переглянути джерело
Наш захід завжди спирався на пристрасть і креативність людей та організацій з усього світу.
Ми обираємо день. Ви плануєте заходи. Ви робите це локально, робите це по-своєму. І ви робите це весело.
Усе створене для того, щоб спонукати якомога більше людей одночасно поширювати світлини та відео про свої велосипедні поїздки взимку.
Раз на рік, починаючи з 2013 року, цей флешмоб пропонує ще один привід поділитися досвідом, який, як ми всі знаємо, є прекрасним. Це навмисне створена вагома причина для того, щоб нас побачили усіх разом.
Щороку з’являється нова «тема», просто щоб захід залишався різноманітним та цікавим (звичайно, для волонтерів цього вебсайту так само цікавим, як і все інше). Іноді це просто крутий шрифт. Іноді жартівливий рекламний трюк. Зазвичай це новий логотип. Іноді за його допомогою ми намагаємося надати заходу певного нового значення. Іноді ми проводимо опитування із запитанням, на яке, на нашу думку, вам усім було би цікаво дізнатися відповіді. Іноді ми всі ділимося чимось матеріальним (пам’ятаєте обмін подарунками одного року?). Іноді сама дата стає темою (пам’ятаєте поїздку на День святого Валентина у п’ятницю, 14 лютого, про кохання та клімат?).
А потім… інколи світові події прокрадаються непомітно.
Іноді ті події голосно вриваються.
Іноді трапляється щось, що ми не в змозі контролювати, і все, що ми можемо зробити, це реагувати.
Останні кілька років були… ну… складними.
Невдовзі після лютневого заходу три роки тому пандемія охопила світ. Вірусу знадобилися лише тижні, щоб почати суттєво впливати на те, як ми всі можемо пересуватися. Пандемія змінила те, як ми працювали, хто працював, хто не міг працювати і чи багато з нас взагалі виходили з дому. Деякі люди сильно захворіли.
Усе це навіть змінило те, чи могли ми взагалі десь бути разом. Їзда на велосипеді раптом стала актуальнішою, ніж будь-коли. Необхідною багатьом. Яку роль відігравав тоді такий абсурдний маленький захід, як наш, коли «велосипедом» тепер було чимось «базовим», а «на роботу» стало дивним і новим?
У відповідь ваші «головні» організатори – тобто ті, хто швидко створюють цей вебсайт, а потім спостерігають, як відбувається справжня магія, – тимчасово перетворили захід на такий, що був офіційно присвячений їзді на велосипеді будь-де та будь-куди. Велосипедом сусідніми вуличками наодинці з собою. Велосипедом на каву з близьким другом. Куди завгодно, з ким завгодно. Усе це зробило назву флешмобу трохи дивною, але що з того? Ми все ще їздили велосипедом. Усе ще взимку. Якщо не зважати на маски, світлини були такі самі. Майже такі самі.
І це працювало. Крім того, нас ніколи не хвилювало, чи люди справді їдуть на роботу. Ми раділи всім охочим. Завжди були працівники, які працюють пізно в нічну зміну, неповний робочий день, безробітні, пенсіонери, студенти, люди, які не працюють у п’ятницю або працюють лише у вихідні. Ніхто ніколи не переймався цим питанням.
«Їдьмо велосипедом разом із нами» – це була єдина мантра.
І все ж, за роки пандемії ми скучили за ранковими піт-стопами та робочими вечірками, а захід був не зовсім таким, до якого ми звикли.
Під час пандемії нікому не потрібен був привід, щоб сісти на велосипед. Багато інших «велосипедних» подій також довелося скасувати, а потім і наступного року теж. Ну що ж. Люди, як ніколи, все одно їздили велосипедом. Люди намагалися вижити. Цей захід здавався ще більш неважливим, ніж зазвичай. Гаразд.
До січня 2022 року, приблизно тоді, коли ми зазвичай починаємо думати про нову тему для лютневого заходу (так, це погана звичка), пандемія почала вщухати, але вона все ще тривала, і, як і решта людей, ми всі були втомлені. Ваші дружні розробники вебсайту намагалися надати цьому флешмобу сенс протягом ще одного року пандемії, і ми вирішили, що того року нам усім просто потрібно подбати про своє ментальне здоров’я. Глибоко вдихнути. Відновитися. Підготуватися до наступного заходу. Ми подумали, що було би чудово перенести флешмоб на суботу та підготуватися до наступного року.
Наступний, думали ми, буде кращим, ніж будь-коли.
Цього наступного разу ми насправді зможемо зібратися разом.
Це було би наше 10-річчя.
Це було би справжнє свято!
А потім наші серця були розбиті. Через два тижні після того, як цей сповнений добрих намірів план був розроблений і викладений тут, російська армія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Вона зробила це в іще більшому та жорстокішому масштабі, ніж раніше, спричинивши масові смерті та руйнування і занурюючи країни частини Європи в конфлікт, який неможливо ігнорувати. Ця подія вплинула на все, прямо чи опосередковано.
Людина везе квіти на велосипеді до могили в Маріуполі – Переглянути джерело
Звичайно, ніколи не можна щиро ігнорувати війну. У всьому світі точаться війни. Війна є злом. Але війна не є чимось новим. Війна просто зараз іде в місцях, які ніколи не потрапляють у новини. Війни так чи інакше велися весь час існування людства на цій планеті, і, звичайно, тривали весь час, поки ми проводили наш захід. Де-небудь. Навіть в Україні.
Але цього разу вона відчувається по-іншому.
Ми завжди намагалися залишати «зовнішні» події поза межами цього заходу. Бо він про велосипеди. Безумство війни локалізоване, а велосипеди є всюди. І вони про радість, крапка. Ідеться про щире об’єднання людей. Зрештою, люди, їхні уряди та їхні армії – це не одне й те саме.
Хоча політичні потрясіння могли тривати, ми намагалися зосередитися на велосипедах і снігові. Але найкращою частиною цієї події завжди була солідарність та усунення бар’єрів, де би ви не були, – фізичних, культурних, мовних. А божевілля ситуації в Україні перетворило цей святковий захід на щось інше – ніби спробу організувати вечірку, поки сусід поруч улаштовує похорон.
Цього року захід не може відбуватися так, як раніше. Це вже не буде те саме, що завжди. Люди у розбомблених містах України залюбки поїхали би велосипедом з нами, але не можуть.
Нам усім подобалося спостерігати, як з’являються світлини зимового дня Велосипедом на роботу, як дружні слова підбадьорення надсилають усьому світові люди, з якими ми ніколи не були знайомі, які працюють в організаціях, про які ми не чули, завдяки перекладеним повідомленням у соціальних мережах і плакатам, в оригіналі написаним фінською, турецькою, російською, українською або ісландською мовами. Ми були у захваті, спостерігаючи, як сніжинки падають на мапу в таких містах, як Львів, Харків, Вороніж і Ростов-на-Дону. Кожна з них представляла скромну людину, яка хоче висловити свою любов до зими та велосипедів разом із рештою світу.
Ми також любили глузливе змагання між вигаданими інституціями та особистостями. Будь-яка подія, яка грає на зв’язках між країнами, між містами, грає з уявними лініями, ідентичностями та ідеями, що їх вигадали люди. Ми це знаємо. Природі байдужі назви міст чи кордони країн. Кожен, хто хоч раз брав участь у нашому заході, знає, наскільки абсурдно закликати людей реєструватися, щоб взяти участь в організованому заході, а потім оголошувати «переможців» у «змаганні» між містами дуже різних розмірів. Москва проти Траверс Сіті? Хорватія проти Канади. Абсурд. Це ніколи не мало значення. Це було просто весело.
Нам було дуже приємно бачити як українців, так і росіян, а також організації звідусіль, які були залучені до цього флешмобу від самого початку. Ми любили унікальні та прекрасні зв’язки, які утворювалися між організаціями, що адвокатують велосипедний рух.
Усюди, від Туреччини до Іспанії, від Австрії до Казахстану, ми знаходили людей та організації, схожі на нас, тих, для кого спільними є два основні почуття: любов до велосипедів та любов до зими.
Це те, чого ми не бачили більше ніде, у жодній іншій події такого роду.
Ми хотіли би продовжувати йти цим шляхом цього року, але просто не можемо.
Наші серця розбиті.
Усе, що ми можемо сказати, – це те, що війна – це зло. Війна – це неправильно. Це все правда. Ми би пішли далі, якби це була наша платформа.
Цього року ми не скасовуємо захід. Він не заслуговує на скасування. Але водночас ми не святкуємо.
Ми так само закликаємо всіх їхати велосипедом, разом.
Та оскільки деякі з нас не можуть, ми пропонуємо їм свою підтримку.
Тому натомість ми змінюємо цьогорічний заклик до дії на простий:
Ініційована 6 українськими громадськими організаціями кампанія #BikesforUkraine збирає гроші та велосипеди, щоб допомогти українським волонтерам та комунальним службам вільно пересуватися.
Ви можете стати однією з десятків адвокаційних організацій, ГО, підприємств та окремих осіб, які допомагають доставити більше велосипедів і запчастин до місць, де руйнація базової транспортної інфраструктури та дефіцит палива зробили велосипеди ще кориснішими, ніж зазвичай.
Колись у майбутньому цей флешмоб, сподіваємося, повернеться до «нормального», і ми зможемо провести його так, як ми все ще хочемо, разом з усіма українцями, з кожним охочим (можливо, навіть з Росією…), тому що ми знаємо, скільки людей хотіли б їхати велосипедом разом.
ОТЖЕ
У суботу 11 лютого вирушайте кудись кататися. Де б ви не були. Робіть світлини. Діліться відео. Розкажіть друзям. Робіть те, що любите. Робіть це, їдучи велосипедом. І давайте зберемо ще трохи #BikesForUkraine.
З любов’ю,
штаб-квартира зимового дня «Велосипедом на роботу».
Українські волонтери сортують пожертви для доставки. U-Cycle View Source
